12500 рік: На газовому гіганті 700 років немає газу, але влада запевняє, що газ почувається чудово
На планеті-газовому гіганті, яка колись пишалася своїми атмосферними багатствами, а нині більше нагадує космічний пам’ятник бюрократії, триває найбільш символічна енергетична криза в історії цивілізації: на газовому гіганті вже 700 років немає газу. Водночас прямо навпроти головної площі, де зібралися обурені мешканці, стоять дві величні будівлі — планетна рада та маєток планетара. Це, як повідомляють очевидці, єдині два місця на планеті, де газ є стабільно, із хорошим тиском і навіть із декоративним синім полум’ям для урочистих прийомів.
Протестувальники, закутані в термоковдри, з порожніми балонами та плакатами “Де наш газ, якщо ми буквально на газовому гіганті?” і “Туманність за рогом — а чайник холодний”, вийшли на головну площу планети, вимагаючи пояснень. Пояснення, як і слід було очікувати, прибули швидко, офіційно й у повному відриві від реальності.
“Газ на планеті є,” — заявив представник влади, стоячи біля працюючого газового ліхтаря. — “А якщо у вас його немає, то це питання, ймовірно, технічного, особистого або філософського характеру. Радимо звернутися до постачальника — компанії УкрКосмоГаз.”
Проблема полягала лише в дрібниці: УкрКосмоГаз не читав листів на нейтринній пошті, хоча саме нейтринна пошта офіційно залишалася “найбільш доступним каналом комунікації для населення”. Ті, хто намагався додзвонитися через квантофон, після кількох років очікування та безперервного прослуховування інструментальної версії гімну міжзоряної надії, отримували автоматичне повідомлення: “Для подачі заяви зверніться до відділення особисто.”
Відділення, звісно, знаходилося не просто далеко. Воно розташовувалося в столиці іншої зоряної системи — у місці, куди навіть дуже мотивована людина вирушає з валізою, сухим пайком і внутрішнім розумінням, що назад вона вже повернеться іншою особистістю.
Діставшись нарешті офісу компанії після виснажливої міжзоряної подорожі, мешканці отримали новину, яка вже зараз претендує на включення до шкільних підручників з адміністративного абсурду. Як повідомив стомлений охоронець, буквально вчора працівник, який працює у відділі заяв, вийшов у трьохсотлітню відпустку.
“Ви просто трошки не встигли,” — сказали людям із тією особливою інтонацією, якою в галактиці зазвичай повідомляють, що ваші документи згоріли, архів утекла в паралельний вимір, а прийомні години були вчора між 04:00 і 04:07 за часом давно зруйнованого супутника.
Питання, скільки чекати повернення цього легендарного працівника, а також чи існує хоч якась реалістична перспектива, що подані заяви взагалі колись будуть прочитані, зависло в холодному планетному повітрі важче за недоставлений платіж. Саме тому мешканці звернулися до нейросуду — останньої інстанції, де ще зберігався бодай якийсь шанс на логіку.
І тут ситуація, здавалося б, досягла фіналу, але насправді лише вийшла на новий рівень величі. Нейросуд повідомив, що компанії “УкрКосмоГаз” не існує. Не “тимчасово не працює”, не “перебуває на реорганізації”, не “оновлює дані в реєстрі”, а просто — не існує.
Справу негайно передали до наддержавного бюро розслідувань, яке, не поспішаючи з висновками і поважаючи складність кожного папірця, проводило перевірку всього лише сто років. За результатами з’ясувалося, що УкрКосмоГаз був створений олігархом як елегантний інструмент для участі в тендерах на розробку газових чорнодірових видобувачів на державних газових гігантах і туманностях.
Схема, за словами слідчих, була настільки витонченою, що в перший час її навіть помилково прийняли за державну політику. Спершу компанія отримувала права на розробку, потім переоформлювала інфраструктуру на себе, далі продавала активи іншим космічним державам, а по дорозі, не обмежуючи себе моральними дрібницями, виносила газ, обладнання і, за непідтвердженими даними, навіть дверні ручки з машинних відділень.
Після сторічного розслідування мешканцям урочисто порекомендували звернутися до місцевого відділення планетної або зоряної ради державної служби комунальних послуг, щоб подати заяву про відсутність газу. Цю рекомендацію багато хто сприйняв як тонкий експеримент із психологічної витривалості цивільного населення.
“Ми вже зверталися до планетної ради,” — каже один із протестувальників, тримаючи довідку про те, що для отримання довідки треба подати довідку. — “Вони пояснили, що газ у нас є. Тепер нам пропонують звернутися до них ще раз, щоб ми офіційно дізналися, що його немає, але в межах затвердженої форми.”
Інші мешканці зазначають, що вже не довіряють нікому: ні планетній раді, ні зоряній раді, ні державній службі, ні приватним консультантам, які за помірну суму в 18 річних бюджетів родини обіцяють “супровід справи до етапу первинного ігнорування”.
Тим часом єдиним реально доступним джерелом газу залишаються поставки в контейнерах від приватних компаній. Це рішення колись урочисто називали тимчасовим антикризовим механізмом. Тепер воно відзначає вже кілька століть стабільної тимчасовості й перетворилося на головну опору побуту.
Контейнери дорогі. Контейнери незручні. Контейнери привозять із затримками, націнками, комісіями, страховками, перевірками, а іноді й із надписом “Не перевертати, якщо не хочете сюрпризів”. Але саме вони залишаються найбільш надійною формою виживання на планеті, яка зуміла перетворити факт свого газового існування на теоретичну концепцію.
Експерти кажуть, що ситуація залишається невизначеною. Ніхто не знає, скільки ще мешканцям доведеться жити без газу. Ніхто не може сказати, чи з’явиться новий постачальник, чи буде реформовано стару систему, чи просто колись у надрах архіву знайдеться загублений файл із назвою “терміново_вирішити_ще_700_років_тому”.
Наразі ж газовий гігант продовжує жити без газу, влада продовжує жити з газом, а між ними, як і раніше, лежить нескінченна адміністративна туманність, густіша за будь-яку природну. І якщо десь у космосі існує символ епохи, в якій ресурс є буквально всюди, крім крана споживача, то це саме він: планета, що стоїть біля найбільшої газової туманності системи й гріється довідками про відсутність проблеми.