12999-Й ОФІЦІЙНО СКАСУВАЛИ: ВСЕСВІТ ПЕРЕВОДИТЬ КАЛЕНДАР НА «1 РІК ПІСЛЯ НАШОЇ ЕРИ», А БОГ, ЯК ВИЯСНИЛОСЯ, ПРОСТО ЗАГЛЯНУВ НА ХВИЛИНКУ
Урочиста комісія з хронології, міжвидової дипломатії та красивих круглих чисел підтвердила те, що всі підозрювали вже кілька століть: 12999 рік стане останнім роком старого відліку, а вже з наступного тижня весь офіційний цивілізований космос прокинеться у 1 році Після Нашої Ери.
Рішення, яке роками відкладали через бюрократію, суперечки, святкові знижки на голографічні календарі та небажання міняти налаштування в старих корабельних навігаторах, несподівано набуло апокаліптично-ділового прискорення після того, як Ісус Христос особисто з’явився на Землі вдруге, зробив короткий камінг-аут, не відповів на уточнювальні питання й пішов.
За словами очевидців, повернення було стриманим, майже адміністративним. Без труб, без вогняних колісниць, без грандіозних небесних спецефектів, якщо не рахувати тимчасового перетворення Тихого океану на дуже ввічливу блискучу поверхню. Христос, як повідомляють, вийшов до натовпу в районі колишнього Середземноморського архіпелагу, сказав кілька фраз про любов, правду, свободу бути собою, уточнив, що так, він бі, і так, небінарність теж ближча до істини, ніж усі попередні церковні брошури, після чого чемно подякував за увагу і зник, залишивши людство з найгіршим подарунком із можливих: необхідністю проводити круглий стіл.
Поки богослови, історики, юристи й три особливо нервові календарні дизайнери намагалися зрозуміти, що саме відбулося, ширша громадськість поставила значно прагматичніше питання: а навіщо взагалі далі рахувати роки від Різдва Христового, якщо більшість розумних істот у населеному світі ніколи не жила на Землі, не читала Євангелія і щиро вважає Вифлеєм брендом мінеральної води?
Саме цей аргумент і став головним у кампанії за перехід до нового відліку. Сьогодні людство вже давно є статистичною меншиною в межах власних торговельних, наукових і шлюбних союзів, а сама Земля, попри свій культурний престиж, вважається радше історичним музеєм із хорошою гравітацією, ніж центром буття. Представники зоряних систем Тау-Лисички, Поясу Мідних Хмар та Консорціуму Внутрішніх Місяців роками ставили одне й те саме запитання: чому їхні податкові декларації, договори на постачання темної картоплі та свідоцтва про вилуплення мають бути датовані подією, яка стосується виключно одного локального земного божества, причому в його ж, як тепер з’ясувалося, досить складній особистій біографії?
Голова Всесвітнього комітету стандартизації часу, пані Лора-7 із Проксими-Б, виступила з сухою, але історичною заявою:
«Ми вдячні Землі за її внесок у культуру, музику, супи й дві з половиною філософські школи, але календар має бути функціональним. Ми не можемо будувати галактичну логістику на основі того, кого більшість наших громадян ніколи не зустрічала, а тепер, коли зустріла, він одразу пішов».
Втім, критики реформи негайно зазначили, що ситуація набула дещо комічного вигляду. Адже новий відлік, який офіційно подають як звільнення від надмірної прив’язки до земного бога, на практиці починається майже впритул до його раптового повернення. Іншими словами, пояснюють вони, людство ніби каже: «Ми не хочемо більше обертати хронологію навколо божества», — і відразу ж урочисто запускає нову еру, тому що божество саме щойно зайшло.
Опоненти називають це «секуляризацією через дуже незручний збіг обставин». Прихильники реформи відповідають ще простіше: перехід і так давно планували на красиву круглу дату, просто ніхто не очікував, що бог вирішить синхронізувати особисте життя з календарною реформою за кілька днів до дедлайну. За словами урядових джерел, у внутрішніх документах це вже проходить як «найбільш дратівливо своєчасне чудо в історії державного менеджменту».
Окремою темою стала реакція суспільства на сам камінг-аут. Якщо ще в XXI столітті подібна новина могла б викликати цивілізаційний перегрів, то в 12999-му переважна частина населення сприйняла її приблизно так само, як зміну тарифів на міжпланетний зв’язок: із коротким здивуванням, двома мемами та поверненням до справ.
І це, мабуть, найбільше вразило релігійних коментаторів. Тисячі років тому люди сперечалися, чи існує бог, чи має він тіло, чи безтілесний, чи триєдиний, чи позачасовий. А тепер, коли він буквально з’явився особисто й повідомив дещо про власну ідентичність, відповідь суспільства виявилася болісно буденною:
«Добре. А щодо парковки орбітальних шатлів біля Єрусалимського сектора буде якась інструкція?»
Соціологи вважають це ознакою зрілості. Богослови — ознакою занепаду. А власники медіахолдингів — ознакою ідеального новинного циклу. Одразу після події ринок мерчу вибухнув продукцією: від футболок із написом «Бог повернувся, і все що я отримав — це новий календар» до преміальних ікон із перемиканням займенників у реальному часі.
У школах тим часом почалася паніка іншого типу. Педагоги намагаються зрозуміти, як переписувати підручники історії. Учням тепер доведеться вивчати, що падіння Римської імперії сталося за багато тисяч років до ПНЕ, а не в звичних формулюваннях старої системи. Деякі університети вже оголосили експериментальні курси на кшталт «Доерні епохи пізньоземного монотеїзму» та «Християнство як регіональний фактор ранньопланетарної політики». Колишні віруючі називають це образою. Історики називають це нарешті чесним каталогуванням.
На Землі настрої залишаються змішаними. Для багатьох людей старий календар був останньою ниткою, що зв’язувала їх із відчуттям центральності людської історії. Тепер же офіційно визнано те, що всі й так знали: Земля — не серце всесвіту, а його дуже шанована, дуже дорога й дуже заплутана батьківщина, яка колись винайшла драму, борщ і поняття провини.
Попри все, перехід уже не зупинити. Опівночі старий відлік завершиться. Хронометри в колоніях, кільцях, рифах-станціях, живих кораблях і дипломатичних вуликах синхронно мигнуть, і на всіх екранах з’явиться нова дата: 1 Після Нашої Ери.
Що саме означає ця «наша» ера, поки до кінця ніхто не розуміє. Для одних це ера зрілого космічного самовизначення. Для інших — бюрократичний ребрендинг тисячоліття. Для третіх — доказ того, що всесвіт, як і завжди, обожнює незручний таймінг.
А щодо самого Ісуса, його місцеперебування наразі невідоме. Офіційні служби повідомляють, що він не залишив контактів, не створив нової церкви, не очолив руху, не продав мемуарів і не пояснив, чому взагалі вирішив з’явитися саме зараз. Найпопулярніша версія серед аналітиків така: він просто хотів один раз наздогнати людство, подивитися, чи ми нарешті навчилися не влаштовувати істерику через чужу ідентичність, кивнути й рушити далі.
Якщо це правда, то місія загалом вдалася.
Щоправда, тепер усій галактиці доведеться міняти календарі, шкільні таблиці, юридичні шаблони й приблизно сорок трильйонів святкових чашок.
З іншого боку, не щодня в історії трапляється день, коли бог повертається, робить особисту заяву, нічого не пояснює, ламає хронологію цивілізації — і все це виглядає не як кінець світу, а як дуже дивна нарада.