Кувад Новаган винайшов «метапластик»: матеріал майбутнього, який одночасно легкий, міцний і, за чутками, образливий для традиційної металургії
У науковому світі трапляються відкриття, після яких людство змінює погляд на всесвіт. А трапляються й такі, після яких змінює погляд на власний гараж, бо раптом стає ясно: з нього можна надрукувати новий гараж.
Саме до другої категорії, схоже, належить сенсаційний винахід українського ентузіаста Кувада Новагана — перший у світі метапластик, композитний матеріал, що складається з різноманітних металів і полімерів і поводиться так, ніби фізика — це лише «рекомендації виробника».
За описом винахідника, метапластик поєднує в собі те, чого людство зазвичай не отримує в одному пакуванні: невелику масу, високу температуру плавління, велику міцність і велику еластичність. Іншими словами, це матеріал, який одночасно хоче бути і пластиком, і металом, і трошки вашим психотерапевтом.
«Метал + пластик = чому ми не зробили цього раніше?» — запитала планета
Історично людство або робило деталі з металів (важко, міцно, дорого, гримить), або з пластиків (легко, дешево, підозріло хрумтить у холоді). Метапластик пропонує третій шлях: бути легким, але міцним; гнучким, але не сором’язливим; технологічним, але не обов’язково зрозумілим.
Секрет (принаймні з популярного опису) в тому, що полімерна матриця працює як «носій» і «амортизатор», а металеві компоненти додають жаростійкість, твердість і «характер». Як у сімейному житті: один партнер — гнучкість і компроміси, інший — температура плавління та незламність у суперечці про те, як правильно складати рушники.
Друк на 3D-принтері: технологія, що дозволяє зробити деталь складної геометрії й одразу відчути відповідальність
Головною перевагою метапластику Кувад називає те, що він, як і звичайний пластик, може друкуватися на 3D-принтері. Для сучасної цивілізації це означає наступне:
Теоретично будь-хто може створювати деталі зі складною геометрією.
Практично будь-хто може надрукувати те, що не мав би друкувати, але вже пізно, бо «принтер пішов».
І хоча інженери радіють перспективам, сусіди по під’їзду, за повідомленнями з місця подій, почали хвилюватися: якщо раніше максимумом домашнього виробництва була табуретка, то тепер — можливість надрукувати табуретку, яка витримує апокаліпсис і не скрипить.
Застосування в техніці: легкість, стійкість, і мінімум почуття провини
Кувад пропонує використовувати метапластик у машинобудуванні та техніці там, де потрібні:
легкість (щоб пристрій не вимагав власного трейлера),
стійкість до пошкоджень (щоб ремонт не починався зі слів «ну все, хана»),
міцність (щоб деталь не розглядала відпустку як стан розпаду).
Сфера потенційного застосування виглядає широко: від корпусів і елементів механізмів до деталей, які зазвичай роблять із дорогих сплавів і потім довго вибачаються перед бюджетом.
Будівництво: «дешевий матеріал», який звучить як загроза та мрія одночасно
У будівельній галузі метапластик подається як дешевий будівельний матеріал, що, за логікою ринку, означає одразу два сценарії:
Оптимістичний: доступне житло, міцні конструкції, новий клас легких модулів, швидке зведення.
Реалістичний: забудовники, які починають промовляти фразу «метапластик» так, ніби це виправдання всього.
Та якщо метапластик і справді поєднує низьку масу і високу температуру плавіння, то будівельники можуть отримати матеріал, який краще переносить тепло і механічні навантаження, а значить — менше сюрпризів у стилі «тут тріснуло, бо було трохи вітряно».
Медицина: протези, штучні кістки й зуби, які не соромляться бути надрукованими
Окрема частина презентації метапластику — медичні застосування: протези, штучні кістки та зуби.
Якщо матеріал справді здатний поєднати міцність, еластичність і технологічність друку, то це відкриває простір для:
індивідуальних протезів (під конкретну анатомію, а не під «середню ногу з каталогу»),
легких і міцних імплантів,
потенційно — швидшого й доступнішого виготовлення деталей медичного призначення.
Втім, у медичному світі є традиція: перш ніж щось назвати революцією, його треба довго тестувати, сертифікувати, і щоб на ньому не з’являлося написів «зроблено на принтері вдома вночі».
Напівпровідникові властивості: метапластик, який ще й думає про електроніку (але не обіцяє)
Найбільш інтригуючою деталлю стали повідомлення про те, що в деяких зразках метапластику виявлено властивості напівпровідника. Це звучить як момент, коли матеріал, який прийшов у світ як «для будівництва та протезів», раптом заявляє: «А може, я ще й у мікросхеми?».
Гіпотетично це могло б стати дешевою заміною для інших матеріалів у виробництві електроніки. Але є нюанс, який науковці особливо люблять: сам Кувад, за його словами, особисто не перевіряв можливість і практичність використання винаходу в цій сфері.
Це чесно. І дуже по-людськи. Бо електроніка — це галузь, де «працює в одному зразку» іноді перекладається як «працює, якщо місяць у Водолії, а ви не дихаєте в бік плати».
Реакція світу: від захоплення до паніки в лабораторних халатах
Після появи таких заяв наукова спільнота традиційно розділилася на три табори:
Ентузіасти, які вже уявили літаки, протези та мости, надруковані «як ескіз у блокноті».
Скептики, які хочуть бачити цифри, методику, повторюваність і щоб матеріал не змінював властивостей залежно від настрою.
Люди з досвідом, які мовчки питають: «А як він поводиться після 10 000 циклів навантаження, у солоній воді, під ультрафіолетом, при мінус 30 і плюс 80?» — і не тому, що вони зануди, а тому, що їх уже обманював «суперматеріал» у 2016-му.
Що далі: геніальна ідея чи початок епохи матеріалів, що не вибачаються?
Якщо метапластик Кувада Новагана підтвердить заявлені характеристики у повторюваних тестах і масштабованому виробництві, він може стати рідкісним прикладом матеріалу, який:
легкий, але міцний,
жаростійкий, але пластичний,
придатний для 3D-друку, а отже — для складних форм,
і, можливо, має електронні властивості, які відкривають ще одну галузь застосування.
Поки світ сперечається, чи це «прорив», чи «дуже цікава заготовка», сам факт появи такого винаходу вже приносить користь: він знову нагадує, що майбутнє інколи народжується не в гігантських корпораціях, а в голові людини, яка подивилася на метали й полімери та подумала: «А що, як перестати їх розділяти?»
І якщо врешті виявиться, що метапластик і справді витримує те, що обіцяє, то людству доведеться прийняти нову реальність: у світі з’явився матеріал, який можна надрукувати, будувати, імплантувати — і, можливо, колись навіть підключити до живлення.
У такому випадку залишиться лише одне питання: чи буде метапластик продаватися в котушках по кілограму, і чи можна буде ним надрукувати відповідь на вічне питання «чому знову все поламалося».