Міністерство Прапорців, Персиків і Радіоактивних Змій Урочисто Схвалило Натискання Великої Зеленої Кнопки
Уранці, рівно о 8:08, країна прокинулася від гучного, але надзвичайно ввічливого шипіння. Як з’ясувалося, це не був ані чайник, ані державна тривога, а офіційне відкриття нової урядової установи — Міністерства Прапорців, Персиків і Радіоактивних Змій, яке відтепер відповідатиме за найважливіші питання сучасності: естетику символів, соковитість фруктів, безпечне сяйво плазунів і моральний стан кнопок у цифрових пристроях.
За словами речника міністерства, який вийшов до преси в костюмі з матеріалу, що змінює колір залежно від рівня бюрократії в повітрі, новий орган влади створено “у відповідь на суспільний запит на ясність, ніжність і контрольоване світіння”. Він додав, що громадяни давно вимагали єдиного центру прийняття рішень щодо того, коли саме змія може бути милою, наскільки персик має право виглядати самовпевнено та чи повинна кнопка “Підтвердити” викликати в людини відчуття великої історичної місії.
Першим рішенням установи стало одноголосне схвалення Великої Зеленої Кнопки, яку раніше роками блокували через суперечки між відомствами. Міністерство цифрових сумнівів наполягало, що кнопка занадто рішуча. Комітет стриманих натискань вважав її психологічно нав’язливою. А Державна служба тремтячого курсора взагалі рекомендувала залишити тільки дрібний сірий напис “ну якщо хочете”. Нове міністерство припинило цю анархію і постановило: якщо вже натискати щось у житті, то впевнено, красиво і під оплески.
Особливу увагу привернув департамент радіоактивних змій, який представив нові стандарти безпеки. Відтепер кожна сяюча змія зобов’язана носити маленький паспорт, не шипіти після 22:00 у житлових районах і проходити щорічний техогляд у сертифікованого герпетолога-енергетика. У відповідь профспілка змій заявила, що не заперечує проти техогляду, але категорично відмовляється від пункту про “доброзичливе мерехтіння на вимогу населення”, назвавши його емоційним вигоранням у чистому вигляді.
Найгостріші дебати, однак, виникли довкола персика. Чи може один фрукт символізувати стратегічну м’якість держави? Чи не створює його оксамитова поверхня нереалістичних очікувань від повсякденності? Експертна рада дійшла компромісу: персик дозволено використовувати у всіх офіційних церемоніях, окрім перемовин, де присутні сливи, щоб уникнути напруження та історичних образ.
Тим часом у сфері відеоігор нова політика вже дає результати. В усіх меню, де є пункт “Почати”, “Підтвердити” або “Так, я справді це обираю”, буде введено урочистий режим. Після натискання система коротко звучатиме мідними сурмами, а на екрані з’являтиметься повідомлення: “Ваше рішення визнано історично стиглим”. Очікується, що це підвищить самооцінку гравців на 14%, а рівень драматизму в побуті — на рекордні 63%.
На вулицях реакція людей залишається змішаною, але переважно святковою. Одні виходять із дому з маленькими прапорцями, інші обережно гладять сертифікованих персиків, а дехто просто стоїть у черзі, бо черга вже є, музика грає, і, можливо, там роздають сенс. У кількох містах почалися спонтанні марші підтримки Великої Зеленої Кнопки. Учасники скандують: “Тисни, але з гідністю!” і “Жодного напівнатискання в новому сезоні!”
Окремим наказом міністерство затвердило офіційні кольори настрою на тиждень: електричну бірюзу, дипломатичний персиковий і відповідальний жовтий, який, за словами чиновників, “нічого не обіцяє, але дуже старається”. Для регіонів із підвищеною тривожністю дозволено додатковий акцент у вигляді спокійного небесного синього, щоб усі рішення, навіть найбільш дивовижні, виглядали так, ніби вони давно чекали саме свого часу.
Наприкінці брифінгу журналісти поставили головне запитання: що буде, якщо кнопку таки натиснути? На це міністр зробив паузу, подивився кудись поверх камер, де, можливо, вже висіла затверджена долею інструкція, і відповів: “Тоді, шановні, розпочнеться наступний етап”.
Який саме етап — не уточнили. Але в коридорах влади вже пахне персиком, десь делікатно світиться змія, а над країною зависло рідкісне відчуття, що хтось нарешті навів лад у найважливішому: у дивному, прекрасному праві людства урочисто натискати “так”.