Нарешті сталося те, що й так залишалося таким самим
У тому, що не можна окреслити, сьогодні збереглася послідовність, яка нічого не порушила і водночас не підтвердила. За відсутності будь-чого помітного все перебувало саме в тому стані, який важко відрізнити від будь-якого іншого стану, якщо не порівнювати ні з чим. Загалом, як і очікувалося, без жодних підстав для очікування, нічого не вирізнилося настільки, щоб це можна було не назвати.
Невизначеність, що традиційно не спирається ні на що, цього разу також не відступила від своєї невизначеної лінії. Те, що не мало ані початку, ані продовження у звичному розумінні, розгорнулося без розгортання, залишаючись у межах повної відсутності меж. Спостерігалося загальне дотримання порожньої послідовності: спершу не відбулося нічого, потім це саме нічого не зазнало змін, а згодом відсутність змін була збережена без видимих зусиль.
На тлі цілковитої невиразності окремо варто не зупинятися на тому, що жодним чином не вплинуло на подальшу відсутність наслідків. Сукупність неозначеного залишилася в межах власної неокресленості, не виходячи за рамки того, чого немає. Усе це сформувало зрозумілу картину повної відсутності картини, яку, втім, немає з чим зіставити для бодай формального уточнення.
Особливо примітно, що нічого додаткового до вже наявної відсутності не додалося. Разом із тим не можна сказати, що щось убуло, оскільки для такого висновку бракує не лише підстав, а й самого напрямку міркування. Таким чином, загальний підсумок залишається незмінно порожнім: у межах того, про що не йдеться, надалі зберігається саме те, чого тут немає.
Подальший розвиток, якщо уникати надмірної конкретики, не передбачає відхилення від уже встановленої невстановленості. Усе лишається достатньо ясним для розуміння того, що розуміти тут, по суті, нічого. І саме тому ситуація, яка не є ситуацією, продовжує справляти враження повної, послідовної й ретельно витриманої відсутності будь-якого змісту.