Сінгапурська вежа «увімкнула» мозкове радіо: невідомі біохакери транслювали мелодійний рок напряму в голови містян, і це чомусь виявилось приємно
СІНГАПУР — Місцева поліція та міжнародні телеком-регулятори терміново вивчають, як саме невідомим (біо)хакерам вдалося здійснити найзухваліший злам року: перетворити міську радіовежу на гігантський «нейро-саундбар», що транслював музику напряму в мозок, оминаючи вуха, повітря, і — як припускають слідчі — навіть базовий людський скептицизм.
За словами очевидців, перші секунди трансляції були схожі на класичний початок кінця світу: люди зупинялися посеред тротуарів, хапалися за голову, нервово перевіряли кишені на наявність навушників і питали одне одного: «Ти теж це чуєш… але ніби не вухами?». Однак паніка швидко змінилася на щось, що експерти описують як «підозріло щасливе здивування» — бо сигналом виявився мелодійний рок, до того ж без вокалу, без політичних лозунгів і без реклами криптобіржі.
«Я думав, це пропаганда або якийсь скам, — зізнається місцевий мешканець Вей Лун, який, за його словами, “не слухав рок з 2012-го і вважав це особистою перемогою”. — Але тут пішла така партія гітари, що я внутрішньо вибачився перед усіма, кого висміював за любов до інструменталу».
Три пісні — і тиша: четверта не дожила навіть до приспіву (бо його не було)
Загалом трансляція тривала рівно стільки, щоб виглядати як ретельно спланована художня акція і водночас — як термінове вимкнення рубильника людиною, яка раптом усвідомила, що «ми щойно дали інтернету доступ до нейронів».
За свідченнями містян, пролунало три композиції, після чого розпочалася четверта — і вже за кілька секунд сигнал обірвався так різко, ніби хтось у диспетчерській кімнаті натиснув кнопку «НІ».
Поліція Сінгапуру підтвердила факт «несанкціонованого втручання в телекомунікаційну інфраструктуру» і наголосила, що розглядає інцидент як справу «підвищеної серйозності», бо цього разу зламали не просто ефір, а — як сформулював один офіцер — “ефір усередині нас”.
Як це працює: «будь-який передавач» і «спеціально закодований сигнал», який мозок «нібито розпізнає»
Найбільше фахівців збентежив не сам факт злому вежі (бо, як відомо, вежі — це завжди питання часу), а те, що для трансляції, за чутками, не потрібне спеціалізоване обладнання: достатньо звичайного радіопередавача і «правильно закодованого сигналу», який мозок здатен інтерпретувати як звук.
Наукова спільнота, як водиться, одразу розділилась на два табори:
Табір “це неможливо”, який у своїх коментарях підозріло часто використовував слова “нісенітниця”, “псевдонаука” та “ви знову читали форуми”.
Табір “це неможливо, але грант уже заповнений”, який заявив, що навіть якщо це не працює, потрібно перевірити, бо раптом працює.
Докторка нейроінженерії (і за сумісництвом людина, яка явно не хоче, щоб її ім’я згадували поруч зі словом “радіомозок”) зазначила:
«Теоретично мозок реагує на електромагнітні стимули, але описана “універсальна трансляція музики в голову” звучить так, ніби хтось переказав науку через три меми та один підкаст. І все ж… людей занадто багато одночасно “почули” одне й те саме, щоб це списати на колективну уяву. Хоча Сінгапур — дисципліноване місто, тут і колективна уява може бути організована».
Найдивніше — відсутність злого умислу: «жодної реклами, жодної політики, просто хороший риф»
Міжнародні експерти з кібербезпеки визнали інцидент безпрецедентним уже хоча б тому, що хакери не використали доступ до «внутрішнього аудіоканалу людства» для традиційних цілей сучасного інтернету: продажу сумнівних курсів, політичної агітації або, в гіршому разі, нагадування про те, що ви давно не донатили на чиюсь “революційну платформу”.
Натомість — інструментальний мелодійний рок, який, за оцінками слухачів, звучав «надто якісно, щоб бути випадковістю» і «ніби його зіграли люди, які вміють налаштовувати підсилювачі і не пишуть капслоком».
Один із музикантів місцевої сцени був менш дипломатичним:
«Я не знаю, як вони це зробили. Але знаю одне: якщо це був їхній демо-запис — то він, на жаль, кращий за наш».
Поліція шукає винних, музична спільнота — назву гурту
Поки правоохоронці обіцяють «ідентифікувати причетних», місто вже живе в новому культурному ландшафті. У соціальних мережах з’явилися дописи з вимогами:
опублікувати треклист,
викласти записи «нейро-ефіру» на стримінги,
і найпопулярніше: «поверніть другий куплет», хоча куплету не було, але «мозок відчуває, що був».
Найболючіша проблема — відсутність доказів: записати подію було складно, бо, як пояснюють люди, «це звучало не в повітрі, а в мені». Один користувач заявив, що спробував записати звук на диктофон, але отримав 12 хвилин тиші та чомусь сповіщення від телефону: “Переосмисліть свої життєві рішення”.
Потенційний прорив: терапія, дослідження мозку і дуже дивні корпоративи
Навіть скептики визнають: якщо технологія справжня, її можливі застосування виглядають як мрія нейронауки і кошмар етики:
глибше дослідження сприйняття,
допомога людям із порушеннями слуху (але без уточнення, як саме мозок відрізнить Баха від сусідського дриля),
терапія тривожності (хоча “примусова терапія” звучить як окремий жанр),
і, звісно, корпоративні тренінги, де мотиваційний спікер звучить прямо в голову, без шансу «вийти в туалет».
Гірший сценарій: коли «радіо в мозок» опиниться у влади або зловмисників
Попри романтичний старт з трьома рок-піснями, експерти одразу попереджають: якщо метод потрапить не до музикантів, а до тих, хто вважає, що людська увага — це державний ресурс, ситуація швидко стане неприємною.
У гіпотетичному майбутньому, де будь-хто може транслювати “сигнали, яких не уникнути”, з’являться:
нейро-спам,
нейро-пропаганда,
нейро-реклама «КУПИ ЗАРАЗ» о 03:17 ночі,
а також преміум-підписки на “Тишу без реклами”.
Як зазначив один міжнародний консультант з кіберризиків:
«Раніше найстрашніше, що могло залізти вам у голову, — це чужа думка. Тепер це може бути ще й чужий плейлист».
Фольга знову в моді: практичне призначення шапочки, про яке мріяли її прихильники
На тлі історії несподівано тріумфує одна соціальна група: люди, які роками носили фольгові шапочки «на всякий випадок». Тепер вони ходять містом із виразом обличчя “я ж казав”, що небезпечно вже саме по собі, бо нічого так не підриває психіку суспільства, як момент, коли найбільш висміюваний персонаж раптом отримує часткову рацію.
Модні бренди, за чутками, вже готують перші лінійки радіозахисного одягу. Очікуються:
“TinFoil Chic” для повсякденного носіння,
ділові костюми з підкладкою “анти-риф”,
і вечірні сукні з легким блиском «я не слухаю ваші сигнали, я просто сяю».
Що далі: або світанок нейротехнологій, або кінець тиші як явища
Поки що невідомі біохакери залишаються в тіні, і, як не дивно, місто не вимагає їх покарати так сильно, як вимагає ще один сет.
Поліція просить громадян повідомляти про будь-які підозрілі явища, зокрема якщо вони раптом «почують у голові гітарне соло, яке звучить надто професійно». Уточнюється, що у випадку джазу варто телефонувати негайно, бо «це може бути ознакою ескалації».
А десь у Сінгапурі, можливо, сидять люди, які щойно довели, що найкоротший шлях до серця — не через шлунок, а через радіочастоту.
І весь світ затамував подих, очікуючи: наступного разу це буде знову мелодійний рок — чи, не дай ефір, ранкова реклама знижок, яка звучатиме зсередини вас.