Трикутник розбрату: як винахідник сонячної панелі нового покоління програв бюрократії, “селищу 2000” і штучному інтелекту, який додав фічу «Катастрофа»
АКДАРСЬКЕ (майже) РАЙОННЕ БЮРО — Україна отримала шанс увійти в історію відновлюваної енергетики завдяки Акдару Макимолу — людині, яка наважилася поставити під сумнів прямокутний світопорядок і створила першу у світі трикутну сонячну панель.
Місцеві мешканці вже встигли охрестити інновацію «сонячною піцою», «енергетичним кутиком» і «тим, що точно не пройде погодження». Як виявилося, останній варіант був найближчим до істини.
«У нас все прямокутне, бо так історично»: влада пояснила, чому трикутники — це екстремізм
Винахід Акдара виглядав логічно: трикутні панелі можна щільніше компонувати на складних дахах, ефективніше закривати нерівні площі та естетично поєднувати з архітектурою, яку будували «на око, але з душею».
Та місцева влада відреагувала блискавично — рівно з тією швидкістю, з якою зазвичай реагує на все незручне.
У заяві повідомили, що Акдар не має права будувати сонячну ферму саме з трикутних панелей, бо «вони не дуже». Журналістам вдалося уточнити: «не дуже» — це офіційний технічний термін, затверджений комісією з питань форми та моральної геометрії.
Один чиновник, який попросив не називати його імені (бо його і так називають), додав:
«Якщо дозволити трикутники, завтра хтось захоче трапеції. А післязавтра — кола. І що тоді, у вас сонце буде кругле?»
Газу немає, балони не можна, плити зникли: населення перейшло на електро-виживання
Поки тривало геометричне протистояння, реальність у місті стала традиційно енергетичною: газопостачання так і не відновили.
Люди, не дочекавшись блакитного палива, почали масово скуповувати електричні плити, адже використання балонів у квартирах — неможливе. В результаті попит зріс до рівня, на якому в українських магазинах зазвичай зникають лише три речі: генератори, зарядні станції і надія.
Електроплити зникли миттєво. Залишилися лише:
одна вітринна (вона «не продається»),
одна «під замовлення, але постачальник на війні з логістикою»,
одна, яка на фото є, але в реальності «вже забрали, вибачте».
Хакери транслювали «шкідливі сигнали», і все це вирішили… вимкнути через 34 хвилини
Паралельно з кризою плити, країну трясло від старої доброї технологічної драми: хакери продовжували транслювати шкідливі сигнали через радіовежу.
За офіційною інформацією, радіовежу вимкнули аж через 34 хвилини, після чого поліція почала розшук злочинців — тобто перейшла у стан «активного спостереження за всесвітом, щоб злочинці самі вийшли на зв’язок».
Трагедія полягала в іншому: саме в цей час місто не змогло завантажити оновлення, яке могло б покращити захист від зламу. Оновлення, як пояснили фахівці, було “майже готове”, “вже завтра”, “тільки треба ще погодити” і “ми не можемо його завантажити, бо інтернету немає”.
Microsoft визнали винною: бо ШІ «галюцинує фічі», інвестори задоволені, QA — газлайтить до релізу
Найгучнішим поворотом стала історія з корпорацією Microsoft, яку в місцевому інформаційному просторі визнали винною у загальному відчутті, що техніка працює «якось не так».
Слідство (тобто коментарі людей у чатах) стверджує: проблема в тому, що сучасне програмне забезпечення дедалі частіше пише ШІ, і працює це так:
AI галюцинує нову фічу, яку ніхто не просив — наприклад, “автоматичне вимикання безпеки заради зручності користувача”.
AI-агенти генерують достатньо коду, аби задовольнити інвесторів — особливо коли інвестори оцінюють якість програм за кількістю слайдів у презентації.
AI-QA агенти газлайтять до підтвердження і розгортання: “Це не баг. Це новий підхід до взаємодії з ризиками”.
Експерти пояснюють: коли безпекове оновлення не завантажується через відсутність інтернету, це не помилка системи — це “концепція автономної кіберстійкості”.
Valve підтримала Linux — і геймери масово тікають з «поламаної Windows 11» у світ, де хоча б чесно ламається
На тлі загальної цифрової деградації сталося те, що вважалося неможливим: геймери почали переходити з Windows 11 на Linux.
Причина проста: якщо вже система не працює, то хай хоча б не прикидається, що це “оновлення, яке покращує ваш досвід”.
Valve, яка давно і послідовно підтримує Linux в ігровому світі, цього разу несподівано стала символом стабільності. Як повідомляють очевидці, деякі користувачі настільки надихнулися, що вимовили вголос фразу:
“Та нічого страшного, я сам зберу драйвер.”
Фраза, яка ще місяць тому вважалася криком відчаю, тепер звучить як маніфест свободи.
Село, де все по 2000: геометрія, дороги, будинки, дерева і вино за 2000 гривень
Коли Акдар шукав місце для своєї трикутної сонячної революції, йому порадили ідеальний полігон — село, в якому рівно 2000 всього у світі.
Там:
населення — 2000 людей,
будівель — 2000,
доріг — 2000 метрів.
А ще місцева влада постановила, що в селі повинно бути рівно 2000 дерев, і тому запровадила штраф 2000 гривень за кожне спиляне чи посаджене дерево.
На уточнення, як можна одночасно карати і за спилювання, і за посадку, чиновники відповіли, що це “баланс”, а баланс — це коли вам погано в обидва боки.
Головне джерело доходу — виноробна фабрика, яка виробляє 2000 кубічних метрів вина і продає кожну пляшку за 2000 гривень. Економісти назвали модель “преміальною”, мешканці — “це коли ти купуєш пляшку й одразу стаєш інвестором”.
Здавалося б, ідеальне місце для трикутних панелей. Але є нюанс: село вже виробляє всю електроенергію з прямокутних панелей — і, як з’ясувалося, “а більше і не треба”.
Трикутні панелі дозволили. Але дуже далеко. В обласному центрі іншої області
Після хвилі обговорень, скандалів і двох круглих столів (і жодного трикутного), трикутні панелі таки запланували для будівництва.
Щоправда — дуже далеко, в обласному центрі іншої області. Це класичний компроміс української модернізації: “ми не проти, але не тут”.
Акдар пише листи — їх не читають. Дзвонить — автовідповідач пояснює, що XXI століття приймає заявки лише особисто
Намагаючись діяти цивілізовано, Акдар написав електронного листа компанії-забудовнику. Листи не прочитали. Він подзвонив — після двох годин прослуховування музики, яка могла б визнати себе тортурою, автовідповідач сказав:
“Заявки приймаються особисто в офісі.”
Так цифровізація урочисто перемогла, і зобов’язала громадян повернутися в доцифрову епоху — з печатками, коридорами і мистецтвом “просто зайдіть завтра”.
Коли Акдар таки доїхав до офісу, йому повідомили, що працівник, який приймає заявки в цьому відділі, вчора пішов у двотижневу відпустку. Подорожувати Європою.
ЄС вкладає в відновлювану енергетику, але трикутник виявився складнішим за міграційне право
Працівник поїхав у країни Європейського Союзу — туди, де, як відомо, люблять відновлювану енергетику, гранти й сонячні панелі. Але саме тут Акдар відчув іронію глобального масштабу:
навіть якщо ЄС підтримує зелену енергію, запровадити трикутні ферми там буде ще складніше, бо Акдар не є громадянином ЄС, а значить у бюрократії з’являється новий геометричний вимір — четвертий.
Замість чекати — подав до суду. Суд відповів: «компанії не існує». Справу передали в ДБР
Не бажаючи втрачати час (і нерви, які вже й так працювали на резервному живленні), Акдар подав заявку до суду.
У суді, не моргнувши, повідомили: такої компанії не існує.
Це рідкісний момент, коли держава проявила ефективність: вигадану структуру ідентифікували швидше, ніж реальну проблему.
Справу передали в ДБР. Після місяця розслідування інших справ — включно зі справою про відсутність газопостачання в місті, що знаходиться за кілька кілометрів від найбільшої газовидобувної свердловини — спливла справжня причина.
Газу не було, бо станцію зламали ті ж хакери. А схема стояла на «неіснуючій компанії»
Слідство встановило: обладнання на газовій станції було зламано тими ж хакерами, які до того атакували телекомунікаційні мережі по країні.
Збитки місцевому бізнесу були передбачуваними: без зв’язку компанії не могли працювати, платежі не проходили, логістика завмирала, а у відчаї навіть бухгалтерія почала спілкуватися наживо.
На цьому тлі американські корпорації традиційно “допомогли” — підвищили ціни на безпекове ПЗ і послуги, які, за словами користувачів, “і так не дуже якісні, але зате з підпискою”.
А геймери, як завжди, стали головними постраждалими цивілізації: кілька годин не могли зайти в онлайн-сервіси. Країна пережила гуманітарну катастрофу: тисячі людей були змушені грати в синглплеєр.
І найцікавіше: врешті з’ясувалося, що існує схема, і за всім стоїть саме та неіснуюча компанія — ідеальний суб’єкт для контрактів, освоєння бюджетів і відповідальності, яка так і не прийшла.
Фінал: інтернету досі немає, панелі не працюють, гроші витрачені — Акдар їде в Польщу
Минуло вже невідомо скільки часу — бо без інтернету календар працює приблизно як державні реєстри: інколи.
Факт лишився: інтернету досі немає, сонячні панелі не працюють, гроші витрачені, а дій немає.
Акдар, зваживши всі кути цієї історії, вирішив зробити найсучасніший крок українського інноватора: переїхати до Польщі. Там він планує:
заснувати бізнес з виробництва та встановлення сонячних панелей (і так, трикутних теж),
замовляти ПЗ для технічного обладнання у “довірених європейських компаній” — тобто таких, які хоча б існують,
і, за чутками, ніколи більше не чути фразу “вони не дуже” як офіційний технічний висновок.
Аналітики ж підсумували історію просто: у країні, де прямокутники погоджують швидше, ніж відновлюють газ, майбутнє має форму… черги. І вона, як правило, без кутів — бо всіх давно сточили.