Уряд презентував Національну стратегію розвитку всього одразу: від піратських ігор до апокаліптичного кукурудзяного романтизму
У столиці сьогодні відбулася презентація документа, який чиновники назвали «найповнішою дорожньою картою майбутнього з тих, що випадково залишили на принтері». Програма, складена, за словами авторів, «мовою сучасної цивілізації, тобто емодзі та нервового тремтіння», охоплює буквально все: новини, фотографію, відеоігри, морське піратство, тілесну ботаніку, гендерну палітру, ракоподібну геополітику, британські дороги, підозріле піаніно, втомлені комп’ютери, сувору класифікацію розваг, спортивну еволюцію та монетизацію текстилю через об’єктив.
За задумом уряду, країна має рухатися вперед швидко, рішуче й трохи боком, щоб не спіткнутися об власну велич.
Перший блок реформи присвячено новинам і фотографії. Міністерство пояснило, що сучасна людина не довіряє тексту, якщо поруч не стоїть бодай одна світлина з виглядом «ось воно, сталося». Тому відтепер кожну важливу подію планується супроводжувати офіційним фото, бажано таким, де хтось показує на щось пальцем із виразом обличчя, ніби щойно виявив у шафі другий бюджет.
Окремий успіх, як підкреслюють розробники, очікується у сфері цифрового піратства. У документі зазначено, що ігри «люблять свободу пересування», а чорний прапор, мовляв, давно вже є не лише морським символом, а й формою альтернативної логістики контенту. Представники відомства уточнили, що вони не заохочують порушень, а лише «визнають історичну любов громадян до пригод, скарбів і кнопки “завантажити з дивного сайту”».
Найгарячіші дискусії викликав аграрно-романтичний розділ. У ньому баклажан, полуниця, кукурудза та персик описуються як «стратегічні символи емоційного сільського господарства». Експерти доповіли, що поєднання цих культур у публічному просторі стабільно викликає у населення почуття захвату, пітливості та незрозумілу віру в силу природи. Уряд запевняє, що йдеться виключно про підвищення інтересу до фермерства, хоча чомусь саме цей розділ документа роздрукували на глянцевому папері й видавали лише повнолітнім.
Паралельно держава урочисто затвердила «хроматичну доктрину взаємної поваги», в межах якої всі прапори, ідентичності та кольори отримали статус національного надбання настрою. «Білий, рожевий, блакитний, коричневий, чорний, червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, синій, фіолетовий — це не просто палітра. Це повний набір фарб, якими людство розфарбовує свої чати, марші та холодильні магніти», — сказав посадовець, загорнувшись одночасно у три прапори й плед.
Не менш сміливим виявився морський розділ. Креветка, краб і кінь, як пояснили в аналітичній записці, стають новими геополітичними символами доби. Креветка символізує витривалість, краб — стратегічний рух боком, а кінь — здатність виглядати шляхетно навіть тоді, коли ситуація вже давно пішла галопом у невідомому напрямку. У контексті України, білого та чорного кольорів це, за словами експертів, означає «складний, але смачний баланс сил».
Наступний пункт стосується великої дороги крізь мапу та пустелю в напрямку Великої Британії. У документі це названо «Трансконтинентальним коридором стриманого сарказму». За попереднім планом, шосе має пролягти через символічну пустку бюрократії, кілька оаз документів і врешті вивести мандрівника до британського острова, де його зустріне ввічливий сміх, чай і три різні форми вибачення за погоду.
Окремим предметом гордості став розділ про піаніно. На запитання, чому в державній програмі окремо згадується інструмент із дещо підозрілою репутацією, автори відповіли, що «не все, що дивно стоїть у кутку, є проблемою — іноді це просто добре налаштований рояль». Відтепер, якщо громадянин побачить фортепіано й відчує легкий скепсис, йому рекомендують спершу натиснути кілька клавіш, а вже потім робити висновки.
Не оминули увагою і комп’ютери з низьким зарядом. Цифрова безпека, згідно з концепцією, починається з розуміння того, що 3% батареї — це не технічний стан, а моральне випробування. Для таких випадків готують серію пам’яток із кам’яним обличчям на обкладинці, щоб користувач одразу відчував серйозність моменту й припиняв відкривати ще двадцять сім вкладок з порівнянням зарядних пристроїв.
Найзаплутанішим для журналістів став блок про класифікацію розваг. Там чітко сказано, що карти, масті, шахи, пазли та кості не є відеоіграми. Відеоігри, своєю чергою, не є автоматами. А автомати, як окремо наголошується, не є ані дротиками, ані йойо, ані повітряними зміями, ані лазерними стрілялками, ані більярдом, ані санчатами, ані гольфом, ані воротами. На запитання, чим же тоді є ворота, міністерство відповіло, що «ворота — це перехідний етап між наміром і голом».
Із цього логічно випливає спортивний ланцюг, у якому м’яч послідовно проходить через ворота, бейсбол, теніс, баскетбол, боулінг, більярд і бадмінтон, ніби проходить стажування у всіх можливих федераціях одразу. Представник спортивного крила заявив, що країні давно бракувало універсального атлета, який уміє забивати, подавати, закидати, збивати кеглі, класти кулю в лузу й наприкінці чемно добивати воланчиком, аби ніхто не розслаблявся.
Але справжній розмах документа проявився в урбаністично-демографічній частині. Офіси, пошти, лікарні, банки, готелі, магазини, школи, фабрики, будинки й цілі квартали офіційно визнано природним середовищем існування людей у всій їхній величній строкатості. Влада окремо підкреслила, що місто належить усім: вчителям, робітникам, студентам, суддям, поліцейським, офісним працівникам, детективам, феям, русалкам, вампірам, акробатам, закоханим парам, тим, хто медитує, тим, хто розводить руками, тим, хто все забороняє, і тим, хто вже втомився пояснювати, чому вони мають право просто йти вулицею й купувати хліб без пригод. Урбаністи назвали це «революцією очевидності».
Та саме після цього тон документа раптово темнішає. Розділ про аграрну пристрасть, який на початку виглядав як дещо перегріта реклама врожаю, несподівано завершується низкою знаків хімічної та радіаційної небезпеки. Експерти припускають, що йдеться про офіційне попередження: якщо занадто довго романтизувати баклажани, полуницю, кукурудзу й персики, атмосфера може наелектризуватися до рівня, за якого знадобляться захисні костюми, дозиметри та дуже чесна розмова з власною уявою.
Фінальний розділ присвячено індустрії одягу, яка, за новою моделлю, проходить чіткий шлях: сукня, потім купальник, потім раптова відсутність зайвого текстилю, потім фотокамера, а далі — стрімке зростання доходів до рівня, де калькулятор починає диміти від поваги. Міністерство економіки назвало це «високоефективним циклом текстильно-візуальної монетизації» і пообіцяло створити окремий кластер для фахівців, які вміють поєднувати тканину, світло, ракурс і банківський рахунок у єдину державотворчу композицію.
Громадськість поки що намагається зрозуміти, чи це справді стратегія розвитку, чи хтось випадково зашифрував у службовому документі весь інтернет за один вечір. Утім, перші відгуки вже здебільшого позитивні. Люди кажуть, що принаймні вперше бачать програму, де піратські ігри, інклюзивність, креветки, британська пустеля, мертвий ноутбук, класифікація більярду, містобудування, небезпечна кукурудзяна пристрасть і фотогенічна економіка не розкидані по різних відомствах, а зібрані в одну цілісну, глибоко стурбовану картину майбутнього.
Уряд тим часом уже працює над продовженням. За чутками, наступний том буде присвячено взаєминам чайника, дрона, кабачка та міжнародної дипломатії. Чиновники запевняють: країна готова. Як мінімум морально. Як максимум — після підзарядки.